Тиша

  Поема

                Весь розмах поеми —
                поету Івану Лужину
                в день народження
                свідомо присвячується


1

А ми ідем у висвірки
і – в смерки!
А вам
Бог дасть цукерки

На горизонті каравани-етажерки
так в серці – ери…


2

Поезію
я дбав
таку…
як іскру
як в білім дочка лісника
вділяла б вічність – втікала
в глиб
лісів
настояна у квітниках
у пелюстках…

Аж спека
оселялась у ярках
краса Божа яка!!!

3

Піна – і з небес резекція:
воно трохи підніметься
і під ним мале
пасеться

чи
любов і мир вам

чи волосся
гілля-гілля
чи веселість на довкіллях?

4

Більше пишу
менш ненавиджу
вторинність осінню

літаю
і їзджу
«бзукне» від шини –
вперта
соснова
шишка!
Боже! яким чином
і як я на Тебе залишусь?
на кого залишу?

любов до життя
глянь – густіша
ніж пишу…

Всі задоволені –
всім незадовільно!
а лиш цікаве –
лиш те  що вільне...

І мов літаю
але все ж їзджу
Бог проникає?
Бог протикає
всю паркову їжу –
    всю кашу нехижу
все одцвіло…
скільки зависло!

ще я тут їзджу
любов до життя густіша
ніж пишу…
І на кого
Ти це залишиш?

Всі в задоволенні!
Всім незадовільно.
Всі губи в нектарові.
Я – мед суцільний.
Прийми
мої
дари ті –
цікавий
хто вільний

Невидні під хмарами:
є одяг польоту

А от ті безкарнії
пливе дзвін хмари
ті дзвонять у хмару
пливе – і дзвонять у хмарах

21.05.2018–25.05.2018,
за два дні свято Трійці