Козел та Коля

Вже через три години Оля приїде в своє рідне містечко. Ось уже тридцять два роки, як померли її батьки. З тих пір вона зупиняється у своєї вірної подруги Ірини. Якось, приїхавши в черговий раз до неї, вона дізналася, що подруга в своєму невеликому господарстві завела козла.

- Навіщо тобі ці зайві клопоти? – запитала Оля.

- Ти знаєш, він мені вигідніше, ніж мій покійний муж, царство йому небесне. Льонька приносив додому 90 карбованців в місяць. Його треба було годувати, і обстірувати, і приголубити. А цей козел мені приносить в місяць триста. По-перше, підвищив поголів'я дрібної рогатої худоби в містечку, по-друге, ніяких турбот: тільки вчасно виводити на пасовище, - пояснила Ірина.

Дійсно, це був головний виробник на все містечко. Не було жодної осічки. Всі кози понесли від нього з першого разу.

Оля приїхала тоді, коли всіх кіз він вже задовольнив, а інстинкт виробника його не покидав. Він кидався на все, що рухалося.

В цей день Ірина поїхала у справах. Оля, взявши рушник, попрямувала в душову, яка знаходилась в кінці двору. Вже майже дійшла до мети, як почула позад себе тупотіння. Озирнувшись, побачила козла, який нісся прямо на неї. Ледве встигла вскочити в душову і закрити за собою двері. Козел почав рогами вибивати її. Льонька, царство йому небесне, двері зробив на совість, і козел не міг їх висадити.  Він  ходив біля дверей, зрідка б'ючи в них головою. Оля, ні жива ні мертва, чекала в цій тісній душовій повернення Ірини.

Години через дві прийшла Ірина. Побачивши козла на волі, вона схопила жердину і загнала його в сарай. Тільки зараз вона почула голос Олі, що долинав з душової. Оля не могла вийти. Козел так гатив у двері, що вона заскочила в пази коробки, і Ірині довелося за допомогою сокири звільнити подругу.

Ірина відразу ж вирішила зарізати козла. У цьому сезоні його послуги вже не були потрібні, але для цього потрібен був помічник. Всі сусідські чоловіки були на роботі, а Олю кидало в тремтіння навіть від слова «козел». І тут, як мовиться: «На ловця і звір біжить».

Прийшов у двір двадцятип'ятирічний хлопець Микола знімати показники газового лічильника. Хлопець був двометрового зросту, вагою більше ста кілограмів. Ірина, взявши точений ніж і приховавши його під фартухом, попросила Колю потримати за роги козла, поставивши у себе між ніг.

- Ти тримай цапа за роги і підніми йому голову, а я подивлюся, що у нього за рани на горлі.
- Немає проблем! З вас могорич!

Тільки він схопив козла за роги і підняв його голову на себе, як Ірина одним помахом руки полоснула ножем по шиї козла. Кров бризнула, і Коля разом з козлом звалилися набік. Коля втратив свідомість. Але це ще не все. Щоб м'ясо не пахло козлом, потрібно терміново відрізати головне його достоїнство . Ірина з допомогою холодної води призвела Миколу в свідомість і попросила його прибрати ногу з козла. Він, як уві сні, прибрав ногу, і вона миттєво відсікла козлу потрібний орган. Побачивши це, Коля знову втратив свідомість. За допомогою нашатирю вони з подругою ледве привели до тями хлопця. Він більше ніколи не заходив у двір Ірини, але вона, в свою чергу, більше не тримала в господарстві ні кіз, ні козла.

Ирина первая слева на фото.