Моє маленьке янголятко
З очима темними, як ніч,
Моєї донечки дитятко,
Мені ж онученька сиріч.
І на хвилинку не присядеш,
Землі не чуєш під собою.
Мене весь час кудись ти тягнеш
І молодію я з тобою.
Своєю мовою белькочеш
Слова, що годі розпізнати,
Своєму дідові ти хочеш
Щось цікавеньке розказати.
Та тільки ту дитячу мову
Твій дід давно уже забув.
Ти вчиш мене тій мові знову:
«Ільго-ільго, агув-агув».
Мене за шию обіймаєш
І я щасливий, що ти є.
Ти і сама про все те знаєш,
Маленьке сонечко моє.
Так ведемо свою розмову
Про все на світі, про життя,
І відчуваю себе знову
Не дідом, а малим дитям…
***
© Copyright: Рудов Владимир, 2018
Свидетельство о публикации №118052708027
Свидетельство о публикации №118052708027
Рецензии