Вже пахне літом, липою і медом...
Вмивають грози землю, луки й доли.
Здається, що усе ще попереду.
І що життя не скінчиться ніколи.
Духмяний вітер із настоєм трав
дурманить голову і навіває мріі.
Лататтям вквітчений, ще сонний з ночі став...
Барвінок на роздоллі голубіє...
Так гарно, вільно в милій тишині
своі думки пустити на світанку
на вчинки сонячні, звитяжні і ясні.
Аж поки вже не скажуть - це останній
твій роздум... Я подякую за все.
За добре і недобре, що минуло...
Ріка забвіння моі думи понесе.
Вже не куватимуть мені роки зозулі...
А поки що в волошкових полях
радію кожній незвичайній миті.
Біжить веселкою в майбутнє шлях.
І треба жити... жити і любити...
26 травня 2018 р
Пахнет летом... укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118052701912
Свидетельство о публикации №118052701912
Рецензии
Ну, до чего же ЗАМЕЧАТЕЛЬНО, Евгения!!! Яка МОВА!!! Дякую.
Андрей Аксюта 2 01.06.2018 16:42 • Заявить о нарушении
Андрей Аксюта 2 01.06.2018 16:42 • Заявить о нарушении