Во мне звучит вечная песня жизни:
в ней дождь стучится ночью в окно;
сладкий мёд неуловимых мук;
движенья рук в скрипичном ключе;
мгновенные взгляды прелюдий;
простор безнадёжных мечтаний.
Как грешны и прекрасны люди!
Как меня тянет в этот омут!
Музыка заполнила мой мир.
Во мне беспокойство, ветер, весна.
Могу просить только об одном –
пусть музыка звучит вечно!
26.05.18 г.
Незабута весна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793225
Надія Медведовська
І старовинна пісня незабута,
І дощ, що у вікно співа вночі,
У невловимих рук тонка отрута –
Цих рук, в найтоншому скрипковому ключі.
І блискавичні поглядів прелюдії,
І безнадійних мрій морський простір,
І те, що грішні і прекрасні люди –
О, як мене затягує в цей вир!
І музика летить по всьому світу,
І неспокій, і вітер, і весна…
Я можу тільки про одне просити:
Нехай ніколи не згаса вона!
I
26.05.18 г.
Не забытая весна. Перевод - перифраз
© Copyright: Любовь Михайлова, 2018
Свидетельство о публикации №118052607842
Свидетельство о публикации №118052607842
Рецензии