Ти спиш, немов тебе уже нема...
І моторошно – дихання не чути.
І моторошно – так не має бути.
Не має бути – не іди сама.
Не йди без мене ні на мить скоріш.
Не йди скоріш від мене на півмиті.
Кохані мають разом йти і жити –
це відчуття вночі лише гостріш.
Вночі, коли завмерлий обрис твій
примушує вслухатися у подих...
І раптом – викликає щастя подив:
як сни тремтять – метеликами вій...
Ти спиш, немов тебе уже нема...
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118052600567
Свидетельство о публикации №118052600567
Рецензии