Завжди по лезу ходить вiрш

Завжди по лезу ходить вірш,
коли – з душі, коли він – справжній.
Писати і читати – страшно,
та вчиниш гріх, як замовчиш.

Хто зна, з якої глибини,
із підсвідомостей незнаних
приходить, гострий і жаданий,
чуттям щасливої вини.

І хтось – заплаче над віршем,
а хтось – зі слізьми засміється,
і серце справжнє отзоветься,
бо справжній вірш – це завжди щем...


Рецензии
Прекрасно і майстерно написано. Сподобався Ваш твір.

Артур Грей Эсквайр   26.05.2018 20:11     Заявить о нарушении
Дякую Вам, Вельмишановний!

Миклош Форма   26.05.2018 20:51   Заявить о нарушении