Завжди по лезу ходить вiрш
коли – з душі, коли він – справжній.
Писати і читати – страшно,
та вчиниш гріх, як замовчиш.
Хто зна, з якої глибини,
із підсвідомостей незнаних
приходить, гострий і жаданий,
чуттям щасливої вини.
І хтось – заплаче над віршем,
а хтось – зі слізьми засміється,
і серце справжнє отзоветься,
бо справжній вірш – це завжди щем...
Свидетельство о публикации №118052604651
Артур Грей Эсквайр 26.05.2018 20:11 Заявить о нарушении