Завжди по лезу ходить вірш,
коли – з душі, коли він – справжній.
Писати і читати – страшно,
та вчиниш гріх, як замовчиш.
Хто зна, з якої глибини,
із підсвідомостей незнаних
приходить, гострий і жаданий,
чуттям щасливої вини.
І хтось – заплаче над віршем,
а хтось – зі слізьми засміється,
і серце справжнє отзоветься,
бо справжній вірш – це завжди щем...
Завжди по лезу ходить вiрш
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118052604651
Свидетельство о публикации №118052604651
Рецензии
Прекрасно і майстерно написано. Сподобався Ваш твір.
Артур Грей Эсквайр 26.05.2018 20:11 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 26.05.2018 20:11 • Заявить о нарушении
