На острове поэзии. Иван Коваленко

«На острові поезії»

На острові поезії, як Робінзон,
Живу один у океані зла.
Нема човна у мене, ні весла,
Життя проходить, як поганий сон.

Вдивляюся щодня за горизонт,
Вітрил надії Бог не посила.
А бурі і негоди – без числа,
Один сумний, безрадісний сезон.

І я знаходжу кілька рим старих
І, ніби в шкурах, гріюся у них,
Ховаюся в сонеті, як в печері.

Та знаю: не уникнути біди,
Бо помічаю навкруги сліди
Страхітливих, жорстоких людожерів.
--------------------------------
«На острове поэзии» Иван Коваленко

На острове поэзии живу, как Робинзон,
Совсем один в огромном море зла.
Нет у меня ни лодки, ни весла,
И жизнь проходит, словно страшный сон.

Я каждый день смотрю за горизонт,
Но парус Бог доселе не послал.
Лишь бурь, штормов и ветра – без числа,
Тяжёлый тянется, безрадостный сезон.

Немного старых рифм я нахожу,
И в их тепле, как в шкурах, я сижу,
В сонете я скрываюсь, как в пещере.

Я знаю: не уйти мне от беды,
И отмечаю по утрам следы,
Что оставляют людоеды-звери.

(25.05.2018)


Рецензии