Падіння Трої - навік незбагненно дивне.
Де нас не двоє, беззаперечним ливнем
Зриваються каменем в океанічні хвилі
Криві і ламані пройдені нами милі.
Падіння Зевса - великого Громовержця,
Не перекреслить мого божевільного серця
У тому прагненні сховатися в твої коси.
А ми знов загнані в паперів запилені стоси
Моїх віршів і твоїх чудернацьких сонетів.
Я нових швів накладу на старих поетів,
Що там живуть, десь глибоко в задзеркаллі,
Вони помруть, читаючи нам моралі,
За те, що ми - лиш грішники серед грішних,
Синоніми себе, лиш минулорічних.
І хай впаде і Троя і Римська імперія -
Ми вже ніде - навіки одна Містерія,
В котрій удвох ми знову згораємо полум'ям
На видих - здох, на вдих - воскресаєм з новим ім'ям.
На раз, два, три - втікаємо в нові гавані.
Услід зітри дороги, криві і ламані.
25.05.2018
Падiння Троi
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118052500512
Свидетельство о публикации №118052500512
Рецензии