Готичний шрифт, високий друк
На цей старий розбитий брук
Лягає косо недарма,
Дихнеш теплом - і вже нема.
А за вікном сокири стук,
І сірий дим, і чорний крук,
І на морозі голоси
Стають тонкі.
Тепла у мене не проси -
Цілунки рук
Мов лід хрусткі.
А літери спливають вниз,
Заходьте, пане Гутенберг,
Це вже не сон.
Дивіться - книга. Гострий ліс
Зметнувся з гуркотом на верх
Зелених крон.
Скуштуєм піну теплих бризк
Солодких грон.
Тебе я ледве пізнаю,
А вже себе і поготів -
У тих лісах…
Та силоміць
Мене збираєш по світах.
Чому лишитись не схотів?
Ну, хоч в останньому краю
Нескутих лиць…
1996
Посвята Гутенбергу
© Copyright: Надия Медведовская, 2018
Свидетельство о публикации №118052503789
Свидетельство о публикации №118052503789
Рецензии