Знов потопаю в сірій самоті,
Свіча згорає, блимає пророче…
Холодна біла ситцева постіль,
В яку пірнаю, мов у лоно ночі.
Кричаща тиша смутком огорта,
У шибку зорі дивляться гарячі…
Жадана ніч… Але уже не та,
Бо я тебе ніколи не побачу.
Тебе нема… Невже тебе нема?
Та твоя тінь на плечі мені висне.
Пірнаю в ніч безвітряну сама,
І сльози сію в ситцеву білизну.
…Над пам’яттю кружляє заметіль,
А я здаватись споминам не хочу!
Холодна, біла, ситцева постіль,
І плаче свічка, блимає пророче…
Автор Тетяна Лісненко
Одиночество
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2018
Свидетельство о публикации №118052406323
Свидетельство о публикации №118052406323
Рецензии