повiй, вiтре, на Вкрайiну

Днiпро стогне та реве, — навала йде... З етюдів 2014-го року до загальної картини.
Тоді й підняв поріг, аби сусіду якраз по ріг: ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня.
Що про "мєстноє": було й доста станеться власній мерзоті, — та наразі про братерських чужинців "с рать".

й камінь встОїть вряди-годи...
зточать ні: знесуть, й шукай;
напоровшись на пороги —
й берегам поклАдуть край!

верховоди бруд і піна...
вказують, куди текти;
знов, наріжна Україна:
або встать — або лягти!!

під засравших нашу славу?
ми ж для них як все: "свої"??
йдуть, держава на державу???
п'ють — під наші же пісні!!!

                +

чорт з хрестом, вогнем й мечем?
не хрестися... й що ми ждем!!
хто без Образу й Подоби —
й в пеклі, — збуджує хвороби???

всатанілий всяко з блуду!
Богу й люду за іуду??
кому б "вийти із людей" —
між ідей, — до надгрошей!!!

Богоборство процвітає?
й людожерство меж не має!!
творять гІмна з пекла рай —
й не гімно хто, — хоч втікай???

А не хоч???   +

"повій, вітре, на Вкраїну",
солов’їну, й не в руїну;
не московською б ордою:
не їх вієм з їх війною...

                +

І не пасує ж таке ні назві, ні світлині; ОСЬ ЖЕ ЇМ РІДНЕ, словами Степана Руданського й ВсеНародною піснею:

Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі...
Повій, вітре, опівночі.

Між горами там долина,
В тій долині є хатина,
В тій хатині – дівчинонька,
Дівчинонька-голубонька.

Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця,
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівка мила.

Повій, вітре, тишком-нишком
Над рум’яним, білим личком,
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила, – подивися.

Чи спить мила, чи збудилась,
Спитай її, з ким любилась,
З ким любилась і кохалась
І любити присягалась.

Як заб’ється їй серденько,
Як зітхне вона тяженько,
Як заплачуть карі очі, –
Вертай, вітре, опівночі!

А якщо мене забула
І другого пригорнула,
То розвійся край долини,
Не вертайся з України!..

Вітер віє, вітер віє,
Серце тужить, серце мліє,
Вітер віє, завиває,
З України не вертає.

(Останні 2 рядки куплетів повторюються: та вже починайте?)
_____________________________________________________

Попереднім згаром як чатує на майбуття відгук, «Рецензия на «повiй, вiтре, на Вкрайiну» (Юрий Зозуля):

Сильно сказано! І написано серцем.....

Ли Чень Дао   06.08.2015 11:52   •   Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания

Принагідно, знову Йому відповім: дякую, друже Лі, та Будьмо ж!