Додолу листя свОє скинуть квіти,
Коли відчують на собі твій біль.
Як небу перестанеш ти радіти,
Накриє землю лютий буревій.
І з крила янгола упАде пір'я,
Як по щоці твоїй стече сльоза;
І з неба зникне ще одне сузір'я,
Коли без тебе знов прийде весна.
Тож посміхайсь частіше, моя мила,
Бо посмішка твоя - то мої ліки.
І коли ти мене ніколи не любила,
Я все одно був твій навіки.
#Carnilgor 2018
Посмiшка
© Copyright: Карнилгор, 2018
Свидетельство о публикации №118052108515
Свидетельство о публикации №118052108515
Рецензии
