У гайочку, при долинi

          У  гайочку,  при  долині.

У  гайочку,  при  долині,  зозуля  кувала,
І  там  молода  дівчина  сльози  проливала.
Не  плач  моя  дівчинонько,  не  рви  мою  Душу,
Їдуть  в  похід  козаченьки,  то  й  я  з  ними  мушу.

Коник  добрий,  шабля  гостра  і  маю  пістоля,
А  коли  в  бою  загину,  то  козацька  доля.
Та  й  не  гоже  козакові,  дома  все  сидіти,
Будуть  наші  воріженьки,  всі  тому  радіти.

То  ж  здобудемо  в  боях  ми,  козакам  всім  Славу,
Збережемо  Україну,  всю  нашу  державу.
Повернуся  я  до  тебе,  будем  добре  жити,
Візьму  тебе  за  дружину…  Перестань  тужити!

Ой,  козаче,  мій  соколе,  голубе  миленький,
Як  без  тебе  мені  жити,  любий  мій,  рідненький?
Хто  мене  так  приголубить,  пригорне  до  серця,
 В  ньому,  ніжної  любові,  всі  повні  озерця.

Тому  й  плачу  за  тобою,  сльози  проливаю,
І  як  бути  одній  в  Світі,  і  сама  не  знаю.
Я  прошу,  подай  надію,  що  живим  вернешся,
У  військовому  двобої,  таки  вбережешся.

У  гайочку,  при  долині,  зозуля  кувала,
А  молода  дівчинонька,  з  вітром  розмовляла…

                07:10.21.05.2018.