Ну що ж робити нам удвох?!

переклад Христини Аксентийчук

Ну що ж робити нам удвох,
коли ми поруч ненароком?!
Й любов химерна в нас обох
пече серця ревнивим оком?

В цей день з‘явилась ти для всіх
знаменням згуби і як втіха,
зайшла непрошена, як гріх
як в жовту осінь - квітня вихор;

як спалах блискавки і сплеск,
як шепіт, ніжність після грому,
як меланхолії бурлеск,
як в тіло – лагідність гріховну!

На щастя ми, чи на біду
переплели свої дороги…
З тих пір по кризі я іду,
втрачаю розум від тривоги…

І потягнулися відтак:
розлуки, зустрічі, картання…
Мов у дільниці вирок-акт,
плід нетверезого кохання…

І наче чорт поплутав нас…
та чорт не злий, а безталанний…
Ми вибуховий разом гас,
де після грому – знов єднання!
 
І як в Парижі ти знайшла
той день, той час, та навіть двері?!
Ти кров всю випила дотла…
Я й досі в забуття химері!

Вирує разом наша кров,
як два Єсеніни в дільниці!
І навіть чорт на ту любов
зі страхом звужує зіниці!

Нам тільки сниться спокій драм…
Але врятуй від нього, Боже!
Та дай пораду, Боже, нам:
Чи розійтись? А може, може...???

***
Автор в Париже, Франция, 1994 г.