Цар духу, гл. 6

         Квартира  Коханої  Поета в Києві.
         Дзвонить в двері  Поет. Кохана  Поета відчиняє двері.

Поет
(переступаючи поріг)

Привіт тобі, моя богине, ти на мене
Як неботрус ще з ночі дієш. Проте ранок
Якийсь тривожний, льодяний, промозклий.

Кохана Поета

Привіт тобі.

Голос із спальні: «Whо іs thеге?»;

Кохана Поета
(в бік спальні)

Лежи спокійно.

Поет

Frau, geben mir bitte
Bojkos Photo ;.

Кохана Поета

Можливо, взавтра....

Поет

Я тебе українською мовою прошу:
дай мені, будь ласка, фото Бойка —
і я піду: я в нього ночував, він попросив
принести його фото від тебе.

Кохана Поета

Зачекай хвилинку.
(Виходить в двері фотолабораторії.)

          У незачинені вхідні двері протискується  Помішаний на  правді,  весь в
          орденах і медалях.

       Входить  Кохана Поета  із фотознімком.

Кохана Поета

Що сталось? Хто це?

Поет

Це по дорозі причепивсь цікавий
дуже, парадоксальний чоловік.

Кохана Поета
(віддає фото)

Будь ласка. Як там Бойко?

Поет

Виснажений зовсім: ми рятували західних депутатів з Народної Ради, порізаних біолазерами; тих самих, які ледве не скривдили раніш мене за те, що виступив по радіо й зібрав інтелігенцію на майдані біля студентів, які голодували, добрим духом закрив, запобіг зривові карми. Ми вилікували депутатів і Бойко знову просив мене заночувати.
А в місті всі струїлись низістю настільки, що аж кричать: «Хто заговорить про політику — уб’єм».

Кохана Поета

Навіщо тобі ночувати в нього так часто?
Дай йому переспати з якоюсь жінкою.

Поет
(вражено)

Ну, ось цей вік! — духовність на язиці....

Помішаний

Шановні депутати! Ганьба! Ганьба!
Зверніть увагу! Засідання постійних комісій!
Порядок денний! Ще зауваження? Хто за те?
Можливості військового перевороту! Скільки
прапорів виділено? Заєць, не бігай по залу!
Демократичні процеси! Демократії ура! У-ра! У-ра!!!

Кохана Поета

Тихіше! Марш звідси!

        Зі спальні вискакує  Невідомий  в одних смугастих трусах.

Невідомий

Що сталося? Що тут робиться??

Помішаний

Дурдім!  Дурдім — «Веселка»! Труси — і ті смугасті!
Негайна поміч з Ватикану. Шановні депутати!
Незалежність! Від чого незалежний цей добродій?

Невідомий

Я не дозволю...

Помішаний
(перебиває)

У нас все можна! Хто ви?
Ви що, з Чорнобиля тільки що? Хто ви?

Невідомий:

Я єсть американський українець, журналіст.

Помішаний

Дай двадцять копійок!
Хочеш, продам воєнний орден?

Невідомий

Ні, це пора закінчувати.

Помішаний

Недобрий чоловік,
двадцять копійок не подав для ветерана.

Невідомий

Хто це? Звідки це?

Помішаний

З тих відділів природи, звідки й ти. Називається, яке йшло — такого і здибало. Всі ви члени.

Кохана Поета

Годі! Годі! Годі вже!
Мені ніхто й ніщо вже не потрібні.
Йдіть геть!

Поет

Вже йду. В якійсь там... як її... Бурині
я стільки хворим сам енергії віддав,
що опівночі просто помирав
в порожнім номері готелю,
почалися
вже тії дзвони —
я вилітав,
і ось в півзабутті ще вчув,
як прилетіло твоє серце
й поцілувало чисто моє серце — і я ожив,
й заплакав,
що у тебе серце — краще, ніж думаєш...
і страшно те, що ти його не знаєш...
(Затуляє очі руками, плаче.)

Прости, скоро кохання відійде —
знов стане все звичайним, божевільним...

Помішаний

Я хочу, щоб ти вилетів в трубу! Ф’юіть!
А жалко: ти не знаєш, що ти — бог:
в трубу не вилетиш.

Невідомий

Хто це плаче?

Кохана Поета

З неба впав: ще донедавна і не знались.
Для нього імені нема земного...
і взагалі, не існує нічого земного.

Поет

Чому ж повинен був розбитись Анатоль?..
Ми всі літаєм на Любові...

Помішаний:

Жалко тебе: в трубу не вилетиш. Ф’юіть!
І-і-і-і-і-і! Я це вмію.

Поет:

Прекрасний чоловік.
Щоб бачить істину — потрібно стати божевільним. 
Згасає серце! Нащо жити мертвим і придурюватись?
Все справжнє — завжди Богу. Прекрасне —
все, все на той світ. Подалі світу цього.

               Входить  П’яниця.

П’яниця

Про що базар?
Йду — чую, кричать. Про що базар,
хто чим торгує?

Н е в і д о м и й

Поставимо крапку. Давайте ближче до землі:
зрозумійте, вона — богиня, неземні можливості,
про неї мусить знати цілий світ, треба поїхати до Америки, тож, врешті, в кого з вас є стільки доларів?

        Поет прихиляється спиною до стіни і сповзає на підлогу
         непритомним.

П’яниця

Людині погано!!
(Кидається до Поета.)

Дайте води! От компанія в трусах! Загнали...

         Кохана Поета  кидається по воду і приносить.

         Всі радісно витягують  Поета з того. 

         П’яниця б’є  Поета  по щоках.

Кохана Поета

Що ти робиш?!

П’яниця
(продовжує)

Знаю, що роблю.
Спочатку серце з людини виймають,
а потім розум, а оце вже і до життя
треба вертати.
 
(до опритомнілого  П о е т а)

Що, добре відхрестив?
Дурний, згориш!
Я все життя себе горілкою гашу —
Таким вогнем зсередини пече...
Згориш, як пити дати.

(до всіх)

Отак-то, меломани...
А то як Гоголів живими поховають...

Помішаний

Тож Гоголь зійшов з розуму...

П’яниця
(відхиляє його)

Одійди, герой.
Коли? Коли перевертався у труні?
Ти уяви: в труні оббивку
обриває... дійшло нарешті: хто є мертві душі...

Помішаний

І Гоголь зійшов з розуму.

П’яниця
(до Поета)

Ви — молодець,— я вперше за два тижні
протверезів.

Помішаний

Так, Гоголь долітався... Скільки лайна крізь себе
пропустив!.. Скільки перевтілювався...
Що далі? Вийшов з себе. Зійти
з розуму — це треба ще дозріти... Щоб було з чого...
І Достоєвський пішов за Гоголем. Що вічність?
Так... не збочити б часом...
Дурневі везе!
Які думки приходять, коли дурень до кінця дурень!
 
Поет

Навіщо рятуєте? мені вже все одно.
Краще б я за вогнем відлетів.

Помішаний

Ну, не скажіть, ми біля Вас якось...
відтанули... ми кращими відчули себе.

П’яниця

Ожили від щоденної мертв’ячини...
Як зараз пам’ятаю: останній раз таке
було, як в Києві трапився той благословенний
землетрус, — повибігали всі у двір на лавочки,
дивимось — дев’ять поверхів хитає, якось всі
зразу здружились, познайомились, збігали
по горілку, випили, закусили, ще познайомились, здружились, ще закропили — виявилось, що все
життя не знали, що ми сусіди! що є цікаві, прекрасні
люди!

Поет

Краще б я за тим вогнем і відлетів...

П’яниця

Ви не спішіть, потрібно разом виповзати
з нашого грішного болота...
От, мене лікар «Швидкої допомоги» рятував:
каже, що вилітав  туди  в Проскурові: був
солдатом,
багато крові донорської здав.
Прекрасна людина, тільки не п’є, мабуть, слабкий. Чи щось знає.
Це одне й теж.

Помішаний

Ну, всі кажуть, що я божевільний. А я —
помішаний!
Ні, я бачу: всі ви божевільні, з вами можна
з розуму зійти. Дурдім! Дурдім «Веселка»!
 
П’яниця

Чого кричиш, якщо не в себе вдома?
Чи вже всі вдома? Зустрілись?
Треба випити за справжню нашу зустріч!
А то розійдемось — а там скрізь за барки
хватають.
Всі трясуть душу — і немає зустрічі!
Не дадуть поговорити.
Що ми вип’ємо за господарів цієї теплої
квартири?

Помішаний

А ти знаєш, як витягується божевілля?

Кохана Поета

Любов’ю.

Помішаний

Полюби мене, жінко.

Поет

От як буває... Ох, це виношування:
в мені — всього, мене — в чомусь:
Я мушу виносити слово.
Не було б викида... Врятую всіх....

Помішаний

Сльози й сміх!
Коли одна тебе убила —
То саме час, щоб рятувати всіх!...


Невідомий

Ви щось тут намішали...

Помішаний
(перебиває)

Кому треба помішаних?
Кому охота знати правду?
 
Поет

Мені потрібно — всіх!
Всіх — виносити!

Помішаний

І сміх, і гріх!
Нічого ще не зна — хто не літав!
Ф’юіть! І-і-і-і-і!

Поет

Дякую всім, хто в неземній надії
На учті духу серце потрясе!
О, золотії мої мрії,
Чому ж на вас хворобами несе?
У колі сонце. Серце плаче кров’ю.
Як тяжко прощаватися з любов’ю...

Кохана Поета

Йди по землі один,
а в небі — Бог покаже.

Невідомий

Не розумію. Хто ви?
Хто ви? Ну, хто — ви?
Ви хочете іти проти грошей???
В Європі і в Америці всі гроші!

Кохана Поета

Хто ми? Діти Отця, якщо по-божому.

П’яниця

П’яний — протверезіє, Європа — ні.
Нема природженої здруженості, людяності.
Мало їх трусить...
Буде багато землетрусів! Хай буде!
 
Невідомий

Ви хочете іти супроти всіх?
У вас є гроші?

Помішаний

Що ти носишся з грошима,
Як дурень з торбою?
Було вже спокійніше стало на душі.
Ну, і хто кого вишаргав?
Повипускали різних, тепер підуть запитувати:
а гроші є? а навіщо живеш?
Ви мене забембали:
Знов думки йдуть не свої, а підмішані...
Не можуть так, щоб не мішати!..

Поет

...Як просто: вмри.
Я мушу ще носити слово.
І вас держатиму, щоб не змішались,
Не скотились. Це справа серця.
Хіба що хтось — антивокальний чоловік...

Помішаний

Тепер ти вилетиш в трубу! Ф’юіть!

Поет

Прекрасний, некорисний чоловік...
Тільки пластинка десь зациклилась.
В когось — на політиці, чи на роботі,
Чи на жінках, а в мене — на генієві.

Невідомий

Дайте я вдягнусь: незручно слухати таке,
мов голий.
(Вдягається.)

Поет

На цьому я зацикливсь. А любов —
Хай буде вільною...
Чого ж повинен був розбитись Анатоль?..
І де бере на своє коло — нелюбов?
...О, жінко, хто закрив тебе одну—
Люблю небесну —
І терплю земну.

Кохана Поета

Люби небесну,
Ти є вільний чоловік...
Щось ви... зарядили, як троїсті музики,
І кожен тягне на свою дудку...

Поет

Як багато в твоїх косах!
Міріади золотистих бджіл...
(Співає.)

«Все через Сонце, через Серце, через Тебе,
Весь світ для мене став чужим —
Все через Небо.
Все через хмари серце стискує печаллю —
І пальці музики летять
На ньому далі.

І розуміє мене, хто убитий зльоту,—
У серці гілочка тремтить
Перед польотом.
Чуми накликали доми, чума лютує!
Любов здійма найлегші душі —
Й тим рятує.

Цілую пальчики твої на світ-розлуку,
А зводить Бог не для сім’ї —
Для світла духу».

(Мовчать.)

Благословляю вас на легкість душ.
Пішли, друзі мої, невиправні, ніким
не оправдані.

(Обнімає  П о м і ш а н о г о  і  П’ я н и ц ю, виходять.)

 
Квартира  Л ю б и м о й  П о э т а  в Киеве.
Звонит в дверь  П о э т. Л ю б и м а я  П о э т а  открывает дверь.

П о э т
(переступая порог)

Привет тебе, моя богиня, на меня ты
Влияешь с ночи, как неботрясенье. Но утро
Какое-то тревожное и скользкое, как лёд.

Л ю б и м а я   П о э т а

Привет тебе

Голос из спальни: «Who is there?»1

Л ю б и м а я  П о э т а
(в сторону спальни)

Лежи спокойно.

П о э т

Frau, geben Sie mir bitte
Boykos Photo2.

Л ю б и м а я  П о э т а

Может быть, завтра...

П о э т

Прошу тебя нормальным языком:
дай мне, пожалуйста, фото Бойко –
и я уйду: я у него ночевал, он попросил
принести его фото от тебя.

Л ю б и м а я  П о э т а

Подожди минутку
(Уходит в дверь фотолаборатории)
В незакрытую входную дверь протискивается  П о м е ш а н н ы й  на правде, весь в орденах и медалях.
Входит  Л ю б и м а я  П о э т а  с фотоснимком.

Л ю б и м а я  П о э т а

Что случилось? Кто это?

 П о э т

Пристал тут по дороге интересный
парадоксальный человек.

Л ю б и м а я  П о э т а
(отдает фотографию)

Пожалуйста. Как Бойко?

П о э т

Выдохся совсем: мы спасали западных депутатов из Верховного Совета, порезанных биолазерами; тех самых, которые едва не обидели раньше меня за то, что выступил по радио и собрал интеллигенцию на площади возле голодающих студентов, добрым духом закрыл, предотвратил срыв кармы. Мы вылечили депутатов, и Бойко снова просил меня переночевать.
А в городе все отравились низостью настолько, что аж кричат: «Кто заговорит о политике – убьем».

Л ю б и м а я  П о э т а

Зачем тебе ночевать у него так часто?
Дай ему переспать с какой-нибудь женщиной.

П о э т
(Потрясенно)

Такой вот век! – духовность на языце...

П о м е ш а н н ы й

Уважаемые депутаты! Позор! Позор!
Обратите внимание! Заседание постоянных комиссий!
Повестка дня! Еще замечания? Кто за это?
Возможность военного переворота! Депутат Заяц, не бегайте по залу! Демократические процессы! Демократии ура! У-ра! У-ра!!!

 Л ю б и м а я  П о э т а

Тише! Марш отсюда!

Из спальни выскакивает  Н е и з в е с т н ы й  в одних полосатых трусах.

Н е и з в е с т н ы й

Что случилось? Что здесь происходит?

П о м е ш а н н ы й

Дурдом! – Дурдом «Ромашка»! Трусы – и те в полоску!
Немедленная помощь Ватикана. Уважаемые депутаты!
Независимость! От чего независим этот господин?

Н е и з в е с т н ы й

Я не позволю...

П о м е ш а н н ы й
(Перебивает)

У нас все можно! Кто вы?
Вы что, только что из Чернобыля? Кто вы?

Н е и з в е с т н ы й

Я есть американский украинец, журналист.

П о м е ш а н н ы й

Дай двадцать копеек!
Хочешь, продам военный орден?

Н е и з в е с т н ы й

Нет, с этим пора кончать.

П о м е ш а н н ы й

Недобрый человек,
двадцать копеек не подал ветерану.

Н е и з в е с т н ы й

Кто это? Откуда это?

П о м е ш а н н ы й

Из тех отделов природы, откуда и ты.
Называется, какое шло – такого и нашло.
Все вы члены.

Л ю б и м а я  П о э т а

Хватит! Хватит! Хватит, все!
Мне никого и ничего уже не надо.
Пошли все вон!

П о э т

Уже иду. В какой-то... как ее... Бурине
я столько сил своих больным отдал,
что в полночь просто умирал
в холодном номере отеля,
начинались
уже колокола –
я отлетал,
и вот услышал в забытьи,
как прилетело твое сердце,
поцеловало чисто мое сердце – и ожил я,
заплакал,
что твое сердце – лучше, чем ты думаешь...
и страшно то, что ты его не знаешь...
(Закрывает лицо руками, плачет)
Прости, скоро любовь наша пройдет –
вновь станет все обычным, сумасшедшим...

П о м е ш а н н ы й

Хочу, чтобы ты вылетел в трубу! Фюить!
А жалко: ты не знаешь, что ты – бог:
В трубу не вылетишь.

Н е и з в е с т н ы й

Кто это плачет?

Л ю б и м а я  П о э т а

С неба упал: еще недавно были незнакомы.
Нет для него и имени земного...
и вообще, нет ничего земного.

П о э т

Зачем же должен был разбиться Анатоль?
Мы все лишь на любви летаем...

П о м е ш а н н ы й

Жалко тебя: в трубу не вылетишь. Фюить!
И-и-и-и-и-и! Я так умею.

П о э т

Прекрасный человек.
Чтоб видеть истину – стать надо сумасшедшим.
Здесь сердце гаснет! Зачем же мертвым жить и притворяться?
Все подлинное – только Богу. Прекрасное –
все, все на тот свет. От этого подальше.

Входит  П ь я н и ц а

О чем базар?
Иду – и слышу крик. О чем базар?
Кто чем торгует?

Н е и з в е с т н ы й

Поставим точку. Давайте ближе к земле:
поймите, она – богиня, неземные возможности,
о ней должен знать весь мир, нужно поехать в Америку,
итак, наконец, у кого из вас есть столько долларов?

П о э т прислоняется спиной к стене и сползает на пол без сознания.

П ь я н и ц а

Человеку плохо!
(Бросается к Поэту)
Дайте воды! Вот компания в трусах! Загнали...

Л ю б и м а я  П о э т а бросается за водой и приносит. Все радостно вытягивают Поэта с того света. П ь я н и ц а  бьет  П о э т а  по щекам.

Л ю б и м а я  П о э т а

Что ты делаешь?

П ь я н и ц а
(продолжает)
Знаю, что делаю.
Сначала сердце вынут человеку,
потом и разум, – а вот уже и к жизни
надо возвращать.
(к  очнувшемуся  П о э т у)
Что, открестил от смерти?
Дурак, сгоришь!
Всю жизнь себя гашу я водкой –
Таким огнем жжет изнутри меня...
Сгоришь, как пить дать.
(ко всем)
Так-то, меломаны...
А то, как Гоголя живым зароют в землю...

П о м е ш а н н ы й

Так Гоголь же сошел с ума...

П ь я н и ц а
(отстраняет его)
Отойди, герой.
Когда? Когда в гробу перевернулся?
Представь: в гробу обивку
обрывает... дошло в конце, кто мертвые-то души...

П о м е ш а н н ы й

И Гоголь сошел с ума.

П ь я н и ц а
(к  П о э т у)
Вы – молодец, – я впервые за две недели протрезвел.

П о м е ш а н н ы й

Да, Гоголь долетался... Сколько дерьма через себя
пропускал!.. Сколько перевоплощался...
Что дальше? Вышел из себя. Сойти с ума – до этого надо еще дозреть... Чтоб было с чего... И Достоевский пошел за Гоголем. Что вечность?
Да... часом не сойти б с ума...
А дураку везет!
Какие мысли приходят, когда дурак до конца дурак!

П о э т

Зачем спасаете? Мне уже все равно.
Лучше бы я в огне отлетел

П о м е ш а н н ы й

Ну, не скажите, мы возле вас как-то...
оттаяли... мы лучшими себя узнали...

П ь я н и ц а

Ожили от ежедневной мертвечины...
Как сейчас помню: последний раз такое было,
когда в Киеве случилось то благословенное
землетрясение – повыбегали все во двор на лавочки,
смотрим – девять этажей качает,
как-то все сразу сдружились, познакомились,
побежали за водкой,
выпили, закусили, еще познакомились, подружились,
еще сбрызнули – оказалось, что всю жизнь не знали,
что мы соседи! что есть интересные, прекрасные люди!

П о э т

Лучше бы я с тем огнем и отлетел...

П ь я н и ц а

Вы не спешите, нужно вместе выползать
из нашего грешного болота...
Вот меня врач «скорой помощи» спасал:
говорит, что вылетал  т у д а  в Проскурове:
был солдатом,
много крови донорской сдал.
Прекрасный человек, только не пьет,
наверное, больной. Или что-то знает.
Это одно и то же.

П о м е ш а н н ы й

Ну, все говорят, что я сумасшедший. А я –
помешанный!
Нет, я вижу: все вы сумасшедшие, с вами можно
с ума сойти. Дурдом! Дурдом «Ромашка»!

П ь я н и ц а

Чего кричишь, если не у себя дома?
Или уже все дома? Встретились?
Надо выпить за настоящую нашу встречу!
А то разойдемся – а там везде за жабры хватают.
Все трясут душу – и нет встречи!
Не дадут поговорить.
Что, выпьем за хозяев этой теплой квартиры?

П о м е ш а н н ы й

А ты знаешь, как вытягивается сумасшествие?

Л ю б и м а я  П о э т а

Любовью.

П о м е ш а н н ы й

Полюби меня, женщина.

П о э т

Вот так бывает... Ох, это вынашиванье:
во мне – всего, и в чем-то – меня,
Я слово должен выносить.
Лишь бы не выкидыш... Я всех спасу...

П о м е ш а н н ы й

И плач, и смех!
Когда одна тебя убила –
Как раз есть время для спасенья всех!..

Н е и з в е с т н ы й

Вы что-то намешали...

П о м е ш а н н ы й
(перебивает)

Кому нужны помешанные?
Кому охота знать правду?

П о э т

Мне – все нужны!
Всех – выносить!

П о м е ш а н н ы й

И смех, и грех!
Кто не летал – не знает ничего!
Фюить! И-и-и-и-и!

П о э т

Спасибо всем, кто в неземной надежде
В служенье духу сердце потрясет!
Мечты мои в златых одеждах!
Зачем на вас болезнями несет?
Высоко солнце. Сердце плачет кровью.
Как тяжело прощаться нам с любовью...

Л ю б и м а я  П о э т а

Иди землей один,
А небом – Бог покажет.


Н е и з в е с т н ы й

Ничего не понимаю. Кто вы?
Кто вы? Ну, кто – вы?
Вы хотите идти против денег???
В Европе и в Америке все деньги!

Л ю б и м а я  П о э т а

Кто мы? Дети Отца, если по-божески.

П ь я н и ц а

Пьяный протрезвеет, Европа – нет.
Нет врожденной дружественности, человечности.
Мало их трясет... Будет много землетрясений!
Пусть будет!

Н е и з в е с т н ы й

Вы хотите идти против всех?
У вас есть деньги?

П о м е ш а н н ы й

Что ты носишься с деньгами,
Как с писаной торбой?
Уже спокойней стало на душе.
Ну, и кто кого утёр?
Повыпускали разных, теперь пойдут спрашивать:
а деньги есть? а зачем живешь?
Вы меня заколебали:
Снова мысли идут не свои, а подмешанные...
Не могут так, чтоб не мешать!..

П о э т

... «Умри!» – как просто.
Еще носить я должен слово.
И буду вас держать, чтоб не смешались,
Не скатились. Тут дело сердца.
Ну, разве кто – антивокальный человек...

П о м е ш а н н ы й

Теперь ты вылетишь в трубу! Фюить!



П о э т

Прекрасный бескорыстный человек...
Только пластинка где-то зациклилась.
Как у кого-то на политике, работе
Или на женщинах, а у меня – на гении.

Н е и з в е с т н ы й

Дайте я оденусь: неудобно слушать такое,
будто голый.
(Одевается.)

П о э т

На этом я зациклился. Любовь
Пусть будет вольной...
Зачем же должен был разбиться Анатоль?
И где берет на круг свой – нелюбовь?
... О, женщина, тебя закрыл собой –
Люблю небесной и терплю земной.

Л ю б и м а я  П о э т а

Люби небесной,
Ты свободный человек...
Вы что-то... зарядили, как певцы из трио,
И каждый тянет свою дудку.

П о э т

Как много в волосах твоих!
Мириады золотистых пчел!
(Поет.)

«Всё из-за Солнца, через Солнце и к Тебе бы,
Весь мир мне стал чужим –
Всё из-за Неба.
Всё из-за тучи сердце стиснуто печалью –
И пальцы музыки летят
По струнам дальним.
Убитые навылет, вы поймете,
Что в сердце веточка дрожит
Перед полетом.
Чуму накликали дома, чума сжигает.
Любовь подымет тонких души –
Тем спасает.
Целую пальчики твои на свет-разлуку,
А сводит Бог не для семьи –
Для света духа».

(Молчат.)

Благословляю вас на легкость душ.
Пойдем, друзья мои, неисправимые,
никем не оправданные.
(Обнимает Помешанного и Пьяницу, уходят.)