Две яблони. Иван Коваленко

«Дві яблуні» Иван Коваленко

Дві яблуні пишались край дороги,
Їх добрий чоловік колись там посадив,
І на одній з них не росло нічого,
А на другій завжди були плоди.

І добре першій! Пишна, кучерява,
Вона красується під сонцем золотим,
Не гнуться віти і струнка постава –
Ніхто не зачіпа її нічим.

А тій, з плодами, то нема спасіння –
Її і трусять, і дрючками б’ють,
На віти зігнуті летить каміння,
Бо всякий хоче яблука добуть.

Отак воно ведеться і між нами –
Добро тому, в кого плодів нема;
Коли ж тебе трясуть і б’ють дрючками,
То ти живеш на світі недарма.
---------------------------------
«Две яблони» Иван Коваленко

Две яблони стояли у дороги,
Их добрый человек там посадил.
Одна лишь листья сыпала под ноги,
А на второй приплод тяжёлый был.

И первая – пышна и горделива,
Красуется под солнцем золотым.
Не гнутся ветки, строен ствол красивый,
Никто её не бьёт дрыном своим.

А той, с плодами, вовсе нет спасенья –
Её трясут, её шестами бьют,
Бросают в зелень бедную каменья,
Чтобы добычу унести свою.

Вот так оно ведётся и меж нами:
Как хорошо тому, в ком плода нет!
Когда ж трясут и бьют тебя камнями,
То ты не зря пришёл на белый свет.

(20.05.2018)