Співали палко солов'ї,
В гаю як божі птахи.
Думки блуждали як рої,
Летіли вище дахів...
Хотілось з ними, в синю даль,
Туди, де сонце зараз,
Де небо чисте, як кришталь
Знайти собі десь пару.
Ти зжалься доле хоч на мить,
Не будь така жорстока.
Весна іде як хміль, п’янить
У снах зеленоока.
Її ім'я так до душі,
Казала звати Люба.
Напишу чудні я вірші,
Пришлю листом бо люба.
На жаль, не знаю де живе.
Можливо лише в мріях,
Напевно також жде і зве,
Блукаем врізнь в сузір’ях.
Шепчу все їй, дивись, мерщій,
Між нами іскра бачиш.
Вмить світ змінився, став чудний.
Чого ж ти мила плачеш?
Весна зове у свій танок.
Візмемось вмить за руки
Так до лиця тобі вінок,
Позаду сум і будні.
Все це було не наче в сні,
Примарилось чи правда?
Таке буває на весні,
О де моя ти пава?
Владимир Ольховой. 19 Мая 2018.
Спiвали палко солов i
© Copyright: Владимир Ольховой, 2018
Свидетельство о публикации №118052008045
Свидетельство о публикации №118052008045
Рецензии