Нiхто не зна... Viktoria AbuQadoum

Оригінал:

 
Ніхто не знає, як насправді важко
Йти в чужину із рідного села...
І вже ти не людина — просто пташка
Із крилами, що матінка дала...

Давно від світу душу ти закрила
Під сто надійних і важких замків...
Той рушничок — твої надійні крила,
Коли чуже стоїть з усіх боків...

Там кожна нитка — в крИлечко пір’їна —
Була з любов’ю плекана мені...
На рушнику розквітла Україна,
Якої так бракує в чужині...

Він мамою вишиваний ночами,
Й тоді, коли твій сум не знає меж,
Коли додому журавлі ключами —
Його до свого серця пригорнеш...

Ти полетиш услід за журавлями
Між гамір днів і між вечірніх тиш,
Спішиш до хати, до своєї мами,
Та тільки все ніяк не долетиш...
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум,
 сайт Українська поезія


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Никто не знает: нестерпимо тяжко –
В чужбину из родимого села…
Уже не человек ты – просто пташка
С крылами, что мне матушка дала …

Давно от света душу затворила
На сто надёжных и стальных замков…
Тот рушничок – твоей надежды крыла,
Когда чужое жмёт со всех боков…

Там  нитка к нитке: к родине единой
Он был любовью сотканным – и вот
На рушнике в цвету вся Украина –
О, как в чужих краях не достаёт!..

То мама вышивала мне ночами…
Когда печаль не ведает границ,
Когда домой все журавли – ключами,
Его прижми ты к сердцу, слёзы – ниц…

И полетишь ты вслед за журавлями
Гоморрой* дней, над сенью многих крыш.
Спешишь домой ты поскорее, к маме,
Да только всё никак не долетишь…


*Фразеологизм «Содом и Гоморра»  Так назывались два города Ближнем Востоке, навлекшие на себя гнев бога своими пороками и бесчинствами. Бог истребил их со всеми жителями каменным и огненным дождем. ... Выражение «Содом и Гоморра» у нас означает теперь дикий хаос, полнейший кавардак.