Цар духу, гл. 1

(Глава 1)
Сквер перед будинком обласного виконавчого комітету
в м. Львові.

Юрба хвилюється і набігає на стіни будинку; задні підштовхують передніх в нетерпінні, бо щось важливе обходить їхній зір. Натовп тіней, то вихоплених, то збезличених і стертих, вистрілює різними словами, порскає енергіями. Задні тіні вистрілюють.

Тінь перша. Ну, що там?
Тінь друга. Що сказали?
Тінь третя. Дайте пройти!  Дайте пройти, кому кажу!
Тінь четверта. А ти хто такий?
Тінь перша. Тихше! Нічого не чути!
Тінь третя. Що ти став, як задниця?
Тінь друга. Ну, що там рішили?
Передні тіні з хоругвами вимагають підтримки у своїх.
Тіні зліва. Наша конфесія права!
Тіні справа. Права наша конфесія!
Тіні зліва. Віддайте храм нашій конфесії!
Тіні справа. Нашій конфесії храм! Віддайте храм!
Тіні зліва. Храм наш спокін віків!
Тіні справа. Наш храм завжди!
Тіні зліва. Покайтесь, з нами Бог!
Тіні справа. Ні, з нами Бог!

Притягнена негативна енергія витягує з тіней низькі слова, піднімає руки братів на братів. Розпочинається міжконфесійна бійка; б’ються і хоругвами.
Передні тіні (спохоплюються). Голову! Голову! Голову!
Енергія перемикається на вікно.
Всі тіні. Голову! Голову! Голову!
У вікні з’являється блідий  Голова.
Тіні. Тихіше! Хай скаже! Дайте слово! Та цитьте!!
Голова. Пані і панове! Тихіше! Дайте спокій! В нас є комітет з релігійних питань, і ви могли б звернутись...
Тіні справа (перебивають). Віддай храм нашій конфесії!
Тіні зліва. Віддай нашій конфесії!
Голова. Я хотів сказати, що він в нас не працює як належить, та й не зможе, майбуть, працювати в такій обстановці...
Тіні зліва (перебивають). Віддай нашій конфесії!
Тіні справа. Віддай нашій конфесії!
Голова. Чого ви кричите? Ви що, може, котрась не наша? Ви всі наші, всі божі. Ми всі є діти божі. Бог один!

На цьому нам потрібно миритись. Чи ж то Бог хоче бійки?

Тіні справа. Віддай нашій!
Тіні зліва. Віддай нашій!
Голова. Прошу зрозуміти і виконком. У нас дев’яносто відсотків коштів, часу і енергії йде на релігійне питання! Дев’яносто відсотків! Це найболючіше для нас, найвирішальніше. Ми весь час тільки і думаємо про це.
Пані і панове, прошу уваги! Ну, гаразд: у Львові ми маємо багато храмів, тут легше вирішується, а на периферії — весь час бійки між конфесіями за храми. І кінця не видно цьому. Беріть приклад з тих трудяг, які будують божі храми за свої гроші; отож і ви — будуйте за свої, агітуйте за свої, друкуйте за свої, бо в нас малий бюджет, це ж не столиця. І скажу більше: це питання не вирішується, як належить, у верхах,
то що ж ми можемо зробити в низах? Це ж смішно: що може тіло без голови? Обласний виконком Львова весь час в центрі між кількома вогнями і не може взяти бік однієї з конфесій, бо загориться ворожнеча. Ми кажемо: хто буде тут, де є десяток конфесій і сім великих угрупувань різних народів, де питання вирішуються з їхніми представниками,— хто буде тут говорити «наша конфесія найкраща» і сіяти ворожість, того ми геть зі Львова виженемо! Що, не вистачало нам різні? А як перекинеться на всю Галичину? А на всю Україну? Думати треба! Де тут є представники конфесій?

Вир тіней. Віддай нашій!
Наша старіша!
Наша новіша!
Чия старіша?
Чия новіша?
Наша вірніша!
Наша правіша!
Нашій віддай!

Голова (перебиваючи). У нас, у виконкомі, розполовини-лись голоси, і потрібно обговорити це ще раз, ви ж не знаєте, що за цим стоїть...
Вир тіней. Бий його! Бий його!
Хапають камінці і побивають Голову і скло у вікнах будинку.
Голова (тікаючи). Нелюди, звірі!
Вир тіней (скандує). Ганьба! Ганьба! Ганьба!
 
     Збоку виходить Поет з прихильниками таланту.

Поет. Любове, нащо ти вникаєш в хаос?

              Виходить.
              Всі розбредаються.
Сквер перед зданием областного исполнительного комитета города Львова.
Толпа волнуется и набегает на стены здания; задние подталкивают передних в нетерпении, так как что-то важное остается вне поля их зрения. Толпа теней, то выхваченных светом, то обезличенных и стертых, выстреливает разными словами, прыскает энергиями. Задние тени выстреливают.

Т е н ь  п е р в а я.  Ну, что там?
Т е н ь   в т о р а я. Что сказали?
Т е н ь  т р е т ь я.  Дайте пройти! Дайте пройти, кому говорю!
Т е н ь  ч е т в е р т а я. А ты кто такой?
Т е н ь  п е р в а я. Да тихо! Ничего не слышно!
Т е н ь  т р е т ь я. А чего ты встал, как задница?
Т е н ь  в т о р а я. Ну, что там решили?

Передние тени с хоругвями требуют поддержки у своих.

Т е н и   с л е в а.  Наша конфессия права!
Т е н и  с п р а в а. Права наша конфессия!
Т е н и   с л е в а.  Отдайте храм нашей конфессии!
Т е н и  с п р а в а. Нашей конфессии храм! Отдайте храм!
Т е н и   с л е в а.  Храм наш испокон веков!
Т е н и  с п р а в а. Храм был нашим всегда!
Т е н и   с л е в а.  Покайтесь, с нами Бог!
Т е н и  с п р а в а. Нет, с нами Бог!

Притянутая негативная энергия вытягивает из теней низкие слова, поднимает руки братьев на братьев. Начинается межконфессиональная драка; дерутся и хоругвями.

П е р е д н и е  т е н и  (спохватившись). Председателя! Председателя! Председателя!

Энергия переключается на окно.

В с е  т е н и. Пред-се-да-те-ля! Пред-се-да-те-ля! Пред-се-да-те-ля!

В окне появляется бледный Председатель.

Т е н и. Тише! Пусть говорит! Дайте слово! Да тихо вы!!
П р е д с е д а т е л ь.  Дамы и господа! Тише! Успокойтесь! У нас есть комитет по религиозным вопросам, и вы могли бы обратиться...
Т е н и  с п р а в а  (перебивают). Отдай храм нашей конфессии!
Т е н и   с л е в а.  Отдай нашей конфессии!
П р е д с е д а т е л ь. Я хотел бы сказать, что он у нас не работает как следует, да и не сможет, наверное, работать в такой обстановке...
Т е н и   с л е в а (перебивают). Отдай нашей конфессии!
Т е н и  с п р а в а.  Отдай нашей конфессии!
П р е д с е д а т е л ь.  Ну, чего вы кричите? Вы что, может, какая-нибудь не наша? Вы все наши, все божьи. Мы все божьи дети. Бог один! На этом нам и надо помириться. Разве это Бог хочет драки?
Т е н и  с п р а в а. Отдай нашей!
Т е н и   с л е в а.  Отдай нашей!
П р е д с е д а т е л ь.  Прошу понять и исполком. У нас девяносто процентов средств, времени и энергии идет на религиозный вопрос! Девяносто процентов! Это самое больное для нас, самое решающее. Мы все время только об этом и думаем. Дамы и господа, прошу внимания! Ну, хорошо: во Львове у нас много храмов, тут легче решается, а на периферии – все время драки между конфессиями за храмы. И конца этому не видно. Берите пример с тех трудяг, которые строят храмы за свои деньги; вот так и вы – стройте за свои, агитируйте за свои, печатайте за свои, потому что бюджет у нас маленький, это же не столица. И скажу больше: этот вопрос не решается, как положено, наверху, то что же мы можем сделать в низах? Это же смешно: что может тело без головы? Областной исполком Львова все время в центре, под давлением со всех сторон и не может встать на сторону одной из конфессий, потому что вспыхнет вражда. Мы говорим: кто будет здесь, где находится десяток конфессий и семь крупных групп разных народов, где вопросы решаются с их представителями, – кто здесь будет говорить «наша конфессия самая лучшая» и сеять вражду, того мы вон выгоним из Львова! Нам, что, не хватает резни? А если на всю Галичину перекинется? А на всю Украину? Думать надо! Где здесь представители конфессий?

О м у т  т е н е й.  Отдай нашей!
       Наша древнее!
       Наша новее!
       Чья древнее?
       Чья новее?
       Наша вернее!
       Наша правее!
       Нашей отдай!

П р е д с е д а т е л ь (перебивая).  У нас, в исполкоме, голоса разделились поровну, и нужно обговорить все еще раз, вы же не знаете, что за этим стоит...
О м у т  т е н е й.  Бей его! Бей его!

Хватают камни и бьют  П р е д с е д а т е л я  и стекла в окнах здания.

П р е д с е д а т е л ь (убегая). Нелюди, звери!
О м у т  т е н е й (скандируя).  Позор! Позор! Позор!

Из-за боковой кулисы выходит  П о э т  с поклонниками его таланта.

П о э т.  Любовь, зачем ты входишь в этот хаос?

         Выходит. Все разбредаются.