Слоненя-кошеня - iз серiI оповiдок Слоненя Кноп
Иллюстрация Тамары Маршаловой
У південному містечку, в хатці чепурненькій, якось мешкало, до речі, Слоненя сіреньке.
Вранці йшло до дитсадка, вдень гуляло вдома...
А погідним вечірком кланялось знайомим.
І тоді вже, звідусіль, мамі говорили:
- Гарний, мамо, у вас син! Гарний крихта! Милий!
Тільки крихта не радів, що його хвалили. Серед велетнів братів недооцінили!
- Я ж не котик! Всім відомо, слон – гігант, він важить тонни.
Може він тягти вагона, зняти з висі виногрона, навантажити машину, поганяти дужу шину... Може все!
Та всі ці "може" дитинча навряд чи зможе.
Тож маля, зігнувши спинку, лізло в мамину торбинку...
Де й дрімало, кошенятком, гарне сіре Слоненятко.
Свидетельство о публикации №118051905481