Засмотрелась в черные очи

             Жартома  лиш  з  долею  погралась.

Закохай,  закохай  мене  в  себе,
Закохай,  закохай  до  без  тями.
В  любов  порину,  наче  в  омут  з  головою,
Буде  серце  сумувати  за  тобою.

Сумувати  і  радіти  одночасно,
Очі  чорні  цілувати  дуже  класно,
Закохатись,  повінчатись  небесами,
Лиш  би  не  було  з  цього кохання ,  мелодрами...

Не  гадаючи,  не  знаючи,  потроху,
У  душі  зчиню  я  нову  самотоху,
Жартома  лиш  з  долею  погралась,
І  не  зчулася,  як  знову  закохалась.

А  ти  ходиш  так  поважно,  як  дільничий,
Маєш  вигляд  дуже,  дуже  таємничий,
Тепер  думаю  про  тебе  я  щоночі,
Задивилась  у  смарагдові  я  очі.

І  пропала,  вже  пропала  я  навіки,
Не  знайти  мені  від  цього  уже  ліки,
Оце  треба  було  знову  так  втопитись...
Чи  коханнячку  скоритись,  розчинитись?..

Якби  мої  очі  в  твої  не  дивились,
То  теперки  би  даремно  не  журились,
Так  їм  треба,  будуть  знати,  будуть  знати,
Що  кохання  забирає  в  каземати.

Полюбились  ми  з  тобою  без  вінчання,
Грішне,  грішне  закрутило  нас  кохання,
Знову  й  знову  каятись  я  буду,
Та  чорні  очі  скоро  не  забуду...

Автор; Н.П.Рубан.