Свічка собору горить над рікою,
Хмари вечірньої сіра габа.
Моляться верби в земнім супокої,
Тінь острівця, наче сіна гарба.
Місто заводить про вічне розмову,
де не поглянь - ліхтарів череда...
Місяця тане тоненька підкова
В їхньому світлі...Хлюпоче вода.
Тільки під вечір - до звичного раю!
Вогнище...Пісня... І струн перебір.
Мов заколисаний, острів дрімає –
в примхах туману спотворений звір.
Маряться дами, гусари, кадети...
Місце побачень і перших зізнань –
Острів Любові. Століття - комети
мчать понад ним від світань до світань.
Вечiр бiля Псла
© Copyright: Виталий Меланич, 2018
Свидетельство о публикации №118051608585
Свидетельство о публикации №118051608585
Рецензии