Ранковий дощ iз споминiв
Спливає частка ночі...
В обіймах теплих гріється любов...
І кошеня на ліжечку муркоче
про тихі сни, що кликали «Агов!»
у цей світанок, сірий і безлюдний...
Напевно, так і створювався світ,
коли Йому, нарешті, здався нудним
одинака холодного політ...
І він торкнувсь до простору навколо
звичайним пензлем вранішніх бажань,
щоб серце ввечір мліло і хололо
від недоступних Вишньому кохань..:)
Свидетельство о публикации №118051601607