Хтось тягне на плЕчах півсвіту,
Хтось в скрині півсвіту хова.
Тим - пустощі голову кружать,
Тим - пухне з проблем голова.
У кожного власна дорога,
Свій, чистий чи з тернами, шлях.
Хтось долю чекає від Бога,
Хтось – творить у власних трудах.
І щастя у кожного різне,
І душі – незвіданий ліс…
Бува, комусь зробиш корисне,
А в дяку він …горло надгриз.
Та думаєш: «Може, він правий?
Такий в його домі устав,
Так чинять усі в його зграї -
І він ТАК віддячив, як знав…»
Не можна весь світ врятувати,
А, часом, та справа й на сміх:
З лайна хробаків витягати
Навіщо?!! Те - рідне для них!
І шану собі не чекайте
Від тих, в кого інший устав.
І перли у пил не метайте,
Щоб хтось їх ногами топтав...
У кожного власна дорога.
І скільки чужі не торуй -
Свого там не знайдеш порога,
Хоч як те собі не мудруй...
Роздуми уголос
© Copyright: Петренко Ольга, 2018
Свидетельство о публикации №118051509401
Свидетельство о публикации №118051509401
Рецензии