Горько! Иван Коваленко

«Гірко!» Иван Коваленко

Вікно у ґратах, як екран,
На нім горить одна-єдина зірка.
Біля в’язниці близько ресторан,
І долітають звідти крики “Гірко!”

І справді гірко. Тільки ж бо кому?
Мені вже гірше і не може бути.
Я заланцюжений, закинутий в тюрму,
Всіма покинутий і усіма забутий.

Хтось за стіною довго не засне,
А інший, чутно, десь тихенько плаче.
Тут муза й та покинула мене,
Не принесе натхнення в передачі.

Дивлюсь, як зірка гасне у імлі,
Навколо неї, може, є планети.
І може, так, як і на цій Землі,
За ґратами караються поети.

Мабуть, в поетів доля скрізь одна,
Одна веде їх нещаслива зірка.
Між ними і людьми – глуха стіна,
Тюремний каземат і вирок – “Гірко!”
-------------------------------
«Горько» Иван Коваленко

Окно сияет за решёткой, как экран,
Над ним одна звезда горит, как зорька.
Возле тюрьмы есть близко ресторан,
И долетают крики свадьбы: «Горько!»

И вправду горько. Только вот кому?
Мне, например, и горше быть не может.
Я в кандалах, заброшенный в тюрьму,
Забытый всеми. Кто теперь поможет?

Там кто-то за стеной опять не спит,
Другой, я слышу, где-то тихо плачет.
И даже Муза здесь не говорит
И вдохновения не даст мне в передаче.

Сейчас звезда растает в серой мгле,
Возле неё, наверно, есть планеты.
И может, так же, как и на Земле
Там за решёткой маются поэты.

Наверное, у них судьба одна
Под несчастливой звёздочкою-зорькой.
Меж ними и людьми стоит стена
И приговор без апелляций: «Горько!»

(15.05.2018)