Зелье забвения. Иван Коваленко

«Трава забуття» Иван Коваленко

Дай трави забуття,
Я нічого вже більш не прошу,
Бо життю вже кінець,
Бо доходить воно до останку,
Щоб забув я усе,
Що у серці своєму ношу,
З чим я вийшов у путь
Вже давно, аж тоді на світанку.

Дай трави забуття!
Хай забуду усе, що любив.
Легше буде мені
Білий світ назавжди залишати,
Легше буде звестись
І ступити назустріч добі,
Яка втишить мій біль
І зламає для мене всі грати.

Дай трави забуття,
Щоб забув я всі муки свої,
Безліч лих і страждань,
Чим ущерть було повне життя,
Щоб забув я поля,
І ліси, і озера й гаї
І щоб сонце забув,
Дай трави забуття!
Дай трави забуття!
---------------------------------
«Зелье забвения» Иван Коваленко

Дай забвения зелье,
Иного уже не прошу.
Моей жизни конец,
Только звёзды холодные светят,
Чтоб я всё позабыл,
Что я в сердце с рожденья ношу,
С чем отправился в путь
Так давно, так давно, на рассвете.

Дай забвения зелье!
Забуду я всё, что любил.
Будет легче тогда
Белый свет мне навеки оставить,
Легче будет встречать
Эту пору надломленных сил,
Что залечит мне раны,
Сломать все решётки заставит.

Дай забвения зелье,
Я муки хочу позабыть,
Бездну боли и бед,
Что наполнили жизнь мне до края,
Чтоб забыл я поля
И леса, чтоб сумел разлюбить
Даже ясное Солнце,
Что в небе лазурном сияет,
Чтоб забыл я и звёзды,
И песнь соловья при Луне -
Дай же зелье забвения мне!

(15.05.2018)