Война в природе. Валентина Козачук. с украинского

А дощ сьогодні вранці прибігав.
Такий худий,  на тонких довгих ніжках
Туди-сюди бігом  позаглядав,
Лише  дві краплі  кинув в діжку.

Розхристаний вітрисько прилетів
Сухим і гнівним своїм свистом
Гнав пишнотілих хмар куди хотів.
І  дощ пропав, лиш грім зітхнув басисто.

О, як дощу випрошує  земля:
Все в’яне, гине, хоче пити.
І, навіть, соловей забув слова,
Старенький дуб скрипить: - Так хочу жити!

Зійшла планета, мабуть,  ця з ума!
Цей  світ перевернувся схоже?
Людей хвилює мир, а йде війна,
Невже в природі  війни також, Боже?!


А дождь сегодня утром прибегал,
Такой худой на тонких длинных ножках,
Спеша куда-то, быстро проскакал
И лишь две капли бросил в бочку.

Растрёпанный ветрище прилетел.
Своим сухим и гневным свистом
Он облака прогнал, куда хотел.
И дождь пропал, лишь гром вздохнул басисто.

Как по дождю соскучилась земля:
Всё вянет, гибнет, пить желает.
И соловей умолк, ни си ни ля,
И старый дуб, скрипя, страдает...

Сошла планета, видимо, с ума!
Перевернулся белый свет, похоже?
Людей волнует мир, а всё идёт война,
Ужель в природе также войны, Боже?!