Не варто скаржитись на долю,
коли недолі вир несе.
Де не поможе сила волі,
там вірш і дотик – над усе.
А хтось не пережив – не знає,
багатослів'ям жити вчить.
І вірші римами ламає,
і замість дотику – кричить.
А відповідників немає,
щоб вірш і дотик замінить.
Лиш вірш. Лиш дотик. Мов кохаєш,
та не спроможний пояснить.
І вірш – душі останній спротив.
Все скаже дотик, хоч мовчиш:
останній вірш – неначе дотик,
і дотик – мов останній вірш...
Не варто скаржитись на долю. Останне
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118051400527
Свидетельство о публикации №118051400527
Рецензии