За летом лето, лето, лето снова... с укр

Н.Винграновский,  укр.поэт 1936-2004гг.

За летом лето, лето, лето снова.
Чернеет ночь, где день ходил вчера.
Седеет жизнь, как поле ковылёво,
как поле дивное, как дивные дива.

Что улыбалось – грустное сегодня,
а что грустило, не грустит – молчит.
Молчит печаль, и грусть молчит, и снова
ты замолчал…  Молчание  молчит.

Не оглянись! Но что ты, что с тобою?
Не оглянись! Беги! Бегом беги!
А тихо как… И месяц над водою
как совесть плачет под окном твоим…

Да, глупый я! Смотри, пора какая!
Смотри – приходят давние друзья!
В судьбе твоей – Отчизна молодая,
земля твоя, всё, во что верил я.

Есть правда и любовь. И есть святой порог,
где битвы тишину лепили мы из крика.
Её творил ты. Ею бил, как мог…
Священна седина от ныне и до века…

Май, 2018г
 Оригінал

За літом літо, літо, літо літо лове.
Чорніє ніч, де вчора день ходив.
І сивіє життя, як поле ковилове,
Як диво дивне з-поміж дивних див.

Що посміхалося – сьогодні у задумі,
І що журилося – не журиться,  мовчить.
Мовчить печаль, і сум мовчить у сумі.
І ти мовчиш. Мовчання й те мовчить.

Не оглядайся! Що ти, що з тобою?
Не оглядайсь!  Біжи, біжи бігом!
А тихо як… І місяць під водою,
Неначе совість плаче під вікном.

Дурний, та й все! Дивись, яка пора!
Дивись, яке зіходить товариство!
І в твоїй долі вибито вогнисто:
Земля твоя й Вітчизна - не мара!

Є правда і любов! І є святий поріг,
Де тиша битви виліплена з крику.
Її  творив ти. Нею бив, як міг.
Священна сивина життя цього довіку.

1962р