Поклади шматочок хлiба...
Зверху склянки, та і годі…
Не питай мене про небо,
Я мовчатиму сьогодні.
Буде Час стікати кров’ю
Із минулого в майбутнє.
Сто наркомовських я вип’ю
В травні, а за діда в грудні.
З розуму зійшли в країні,
Нагороди з них здирають.
Та хіба у тому винні,
Що не вбиті, доживають.
Знак фашистський круком в’ється.
Я таке признати мушу?!
Склянку стисну, увіп’ються
Скалки в руку, наче в душу.
Весь майдан у смолоскипах.
Хочеться мені, їй богу,
Вкарбувати в їхні пики
Кров’ю слово ПЕРЕМОГА.
14.05.2018р
Свидетельство о публикации №118051402936
Такі читаю
В душі мені
Все відлигає.
Ще залишився
Глузд
У людях.
Я вірю
Розійдеця
Він по людях.
Та знову все
Як і раніше
Буде.
Хто б, що
Не казав,
А жити
Будем.
Обов'язково
Всі образи
Ми забудем
Та глузд
Здоровий
В людях
Знову
Буде.
Валерий Кулик Васильевич 14.05.2018 13:54 Заявить о нарушении