Щодо мене, кохана, то я сьогодні
постарішав і дуже, впізнати важко.
Ти зосталась такою ж - в очах безодня,
глянеш - сердце холоне, як взимку пташка.
Завітай-но до мне і я віддячу -
помолодшаю трішечки на хвилину.
Смійся, люба, у тебе весела вдача,
ось тому я до тебе душею лину.
ось тому я сьогодні такий сміливий,
що цілую тендітні твої долоні,
поринаю лицем в кучеряву зливу
золотого волосся у дні холодні,
як раніше колись. Ти смієшься, наче
срібний дзвоник лунае, тремтить у скроні.
Ти мене обіймаєшь - мовчи, юначе,
нам у пам;яті затишно, та не зовні.
Там на вулиці галас гучний, нестримний -
дітлахи запускають у небо змія...
Там життя починаеться за дверима,
розумієшь, коханий? Не розумію.
Я всередині, я не піду, навіщо?
Я старію... Сміється вона - не хочеш?
Всі старіють... Ти думав - за Бога вищий?
І безодня мені зазирає в очі.
безодня
© Copyright: Винил, 2018
Свидетельство о публикации №118051308880
Свидетельство о публикации №118051308880
Рецензии
Там життя починаеться за дверима,
роумієшь, коханий? Не розумію.
Винил! Пропущена буковка З.
Про кохання не так, как про любовь... нежнее, певуче, чУдно...
То Дасе 22.09.2018 21:43 • Заявить о нарушении
роумієшь, коханий? Не розумію.
Винил! Пропущена буковка З.
Про кохання не так, как про любовь... нежнее, певуче, чУдно...
То Дасе 22.09.2018 21:43 • Заявить о нарушении