Я просто у небо дивитися можу
І жити на колір і смак
Часом очі у бік відводжу
Бо легше для серця так
Для себе можу забути, комусь пробачити
Почати жити повністю для когось
Затримати хвилини і побачити
Почуттів зорепад дня, чи місяця якогось
Я без опіків можу торкатись людей
Де в душі ні ножів, ні зброї
У навушниках слухати стук із грудей
Жити прямо, не шукати дороги легкої
І це лиш просто, щоб падали зорі
Щоб фарби впивались у дні й секунди
Та скільки в житті ще тих дивних історій
І скільки ще в душу заходимуть люди...
Зафарбованi секунди
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2018
Свидетельство о публикации №118051307384
Свидетельство о публикации №118051307384
Рецензии