Гармонiя напередоднi гармонii

Щось не так...
Я, напевно, вже вмер...
Чи то сон підібрався?..
Чи на луках зелених хтось травнем життя змалював?..
Чи то я і не жив дотепер?..
І цей світ лиш здавався
закривавленим маком у хвилях незайманих трав...
Щось не так...
Там, за Сонцем, - зима
на зігрітих чатує
у брайльованих списках, де місце для майже усіх,
хто єдиного виклав трьома,
і безсило рятує
вже зневірених в тому, що сум виправдовує сміх...
Щось не так...
І каміння сердець,
що лежить при дорозі,
заблагає, нарешті, про стриманий час збирачів...
Світ розклеївся, хай йому грець!..
Він лежить на порозі,
нескінченним світанком, якого монтують вночи...
Щось не так...
Тут, за пензлем митця,
тільки крапка і кома
як продовження тексту про дотики зліплених тіл...
Ти не знав, як дійти до кінця
по дорогам знайомим?!..
То - минуле...чи, може, душа розірвалась навпіл...
Щось не так...
І збирається сніг
на гарячих долонях,
щоб розплавити мороком темряву чорних кишень...
Він, нещасний, у сірому сні
про любов захолоне,
і, нарешті, почнеться останній неправильний день...