Путь. Перевод из Галактиона Табидзе
Взметнулись ввысь в безмолвьи горы снежные;
По-прежнему шумят листвой леса,
И воды рек струятся в них по-прежнему.
Но только, сердце, что в моей груди,
Уж не трепещет с прежним пылом, страстностью;
Был пройден путь, и жажда вечно быть,
Со смерти призраком уже не бьется яростно.
И сердцу бедному довольно то разлук,
То слёз бесцельных или дум тревожащих;
Путь пройден ; и усталой плоти вдруг
Явилась тихо немощь безнадежная.
Твержу себе : былого не вернуть;
Такое бытие ведь тоже жизнь невольная?
И сколько душ прошло тернистый путь
И пало в пропасть забытья бездонную .
А тополя стоят и вновь шумят,
Охвачены мечтой великой, вечною;
Вершины снежные на путников глядят
Идущих вдаль дорогой бесконечною.
Фотография снята Дали Татулашвили в Гурджаани, Кахети.
Свидетельство о публикации №118051209465
ცად ატყორცნილი ყინვის მთები ისხდენ მეფურად,
კვლავინდებურად ჩურჩულებდენ ხშირი ტყეები,
და ნაკადულიც ირწეოდა კვლავინდებურად.
მხოლოდ ეს გული, ჩემი გული, ერთ დროს მხურვალე,
ისე, ვით წინად, აღარ ფეთქდა, აღარა თრთოდა,
განვლილი იყო ის გზა, როცა ყოფნის წყურვილი
სიკვდილის აჩრდილს აღქაფებულ ძალით ებრძოდა.
ეყო გულს, ეყო გამუდმებით ქეჯნა-წვალება,
ეყო თვალთ მწარე და უმიზნო ცრემლთა პკურება,
გზა განვლილ იყო... და ეწვია საბრალო სხეულს
საშემოდგომო, უიმედო დაუძლურება.
დრო აღარ დარჩა, რომ ახალი ვიწყო ცხოვრება,
მაგრამ ეს ყოფნაც ხომ გზა არის თავისდაგვარი?
ვინ უწყს, თუ რამდენს გაუვლია ამ ეკლის გზაზე,
მათი ხსენებაც ქვეყანაზე ხომ აღარ არი?
ალვის ხეები კი დგანან და კვლავ ირხევიან,
ისევ იტაცებთ უჟამური ოცნება დიდი,
ცად ატყორცნილი ყინვის მთები კი სდარაჯობენ,
თუ იმათ ახლო ვინ გაივლის ან გამოივლის!
[1914 წლის ივნისამდე]
Марина Джичоная 06.06.2018 01:03 Заявить о нарушении