Я її зненавидів через колір її волосся,
Через всю весну, через світло в її очах.
Я її зненавидів так, що ненавиджу й досить,
Хоча й досить не втямив, навіщо це розпочав.
Та ненависть буває сильніша за сталі будні,
Та ненависть сильніша за всіх ворогів і криць.
Я ненавиджу її так, що, навіть, майже обожнюю.
А вона, хай дограє, хай вірить у іншу міць.
Я її ненавиджу так, що алергія на Київ.
Ні, не лести собі. У столиці лише один знак.
Я її неневиджу так, що, навіть, і розумію,
Прораховую час по літерах і по птахах.
Я її так ненавиджу — дай-то боже кохати,
Хоч кому, хоч на самому вибігу літ...
Я її так ненавиджу — я стогну, що я не Карпати.
Бо з моєї ненависті я б-то її захистив.
Я зненавид в
© Copyright: Дмитрий Бартковский, 2018
Свидетельство о публикации №118051000649
Свидетельство о публикации №118051000649
Рецензии