Рослинка
невідома
здіймається
понад землею
на два
зелених міліметри,
і ще не знаєш,
що то буде,
а вже радієш,
бо – рослина,
бо – вже зелене,
самостійне,
і пнеться догори,
і стежить
за сонцем
листячком маленьким,
і лиш черстве,
холодне
серце
не бачить
вічних
сходів
щастя...
Свидетельство о публикации №118050908122
Так ніжно і чуйно! І мені здається - я бачу! Якщо цього не помічати, то навіщо тоді жити?
З подивом і радістю,
Татьяна Белая Роза 02.06.2018 11:33 Заявить о нарушении