Те видіння й постать над обривом
крилом лелечим в вирій полетіло,
відбилося від гурту-
через десятиліття, із відривом,
відлунням в серці защеміло.
Уже не ясні, а виплакані очі,
і вихрі русі вибілені на скроні
і погляд у далину, у солов'їні ночі
уже далеко, не як колись був на долоні.
Щемить, болить і снитися буде,-
о, скільки, буде багряніть світанок,
лелечим криком прилетить і не забуде-
стежину в шпориші і вікна в маках вишитих фіранок
вiдлуння в серцi защемiло
© Copyright: Галина Би-Локур, 2018
Свидетельство о публикации №118050906629
Свидетельство о публикации №118050906629
Рецензии
Дякую, Галина! Чудова співучість української мови. З великим задоволенням прочитала ваш вірш. І дійсно - вiдлуння у серцi затиснуло...
З побажанням добра, Аніта
Анита Карелина 12.08.2018 09:55 • Заявить о нарушении
З побажанням добра, Аніта
Анита Карелина 12.08.2018 09:55 • Заявить о нарушении
Дякую, Вам Аніто, за відгук.
Слова, як відлуння від яких приємне тепло.
З повагою та щирістю Я.
Галина Би-Локур 12.08.2018 11:16 Заявить о нарушении
Слова, як відлуння від яких приємне тепло.
З повагою та щирістю Я.
Галина Би-Локур 12.08.2018 11:16 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.