В глибоких дворах колодязях хрипне тиша
і сніг опадає разом з пожовклим листям
Жінки_ пишуть листи, просять залИшитись.
герої ідуть на схід щоб за них молились.
і моляться зливи, вітер і теплі вікна
В осінніх дворах застигло терпке мовчання
Тому що немає сенсу щось говорити
Несказане _ закодовано у прощанні
І повз пропливають жовті вогні трамваїв
Перони великих міст і прозорі ріки...
...Я часто назамість Бога тебе шукаю,
Допоки не ляже сон на мої повіки.
Столиця запахне груднем і звіробоєм
І снігу вологий подих наповнить небо...
...Ти знай, що моє прощання завжди з тобою.
Й ховає у сОбі більше, ніж Андромеда.
...Жінки у сирих кімнатах плетуть намиста...
...я бачу в твоїх очах тінь міського смогу.
Сансара нехай боронить це кляте місто,
І всіх, хто кохав, ішов, повертавсь до нього.
Час прощань
© Copyright: Людмила Трояновская, 2018
Свидетельство о публикации №118050900476
Свидетельство о публикации №118050900476
Рецензии