Щось в мені завмерло, а може й згинуло,
я від того змарніла, якась не та...
не відкрила двері учора милому,-
з ним не вийде путнього,- суєта,
все, що нас докупи звело негаданно...
безталанні мрії - легкий туман...
мало буть у серці чужім відрадою,
як дороги далі для двох нема.
Утрясеться якось, з дощем відплачеться...
зміна поглядів,- теж мені дивина...
зовні я та сама!.. здається... начебто...
а змінилась чуйності глибина
і з'явилось вперте, липке відчуження,-
не відрада нині в тобі - твій гріх...
ох, яке болюче, різьке одужання...
гІркий присмак опісля солодких втіх.
Хепі енда не буде,- завмерло нАмертво,
не біжи очима за мною вслід...
я для тебе лишУсь невловимим маревом,
ти для мене - уяви палкої плід.
Одужання
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118050809924
Свидетельство о публикации №118050809924
Рецензии
Чемодан без ручки ты, мой избранный,
А точнее, был им и не ценил.
Королевам на роду короли писаны.
На вальтов не будем мы тратить сил.
Отчуждение непреодолимо. И это хорошо. Это освобождение. Хорошо описала это чувство!
С любовью,
Наталья Якименко 2 09.05.2018 01:14 • Заявить о нарушении
А точнее, был им и не ценил.
Королевам на роду короли писаны.
На вальтов не будем мы тратить сил.
Отчуждение непреодолимо. И это хорошо. Это освобождение. Хорошо описала это чувство!
С любовью,
Наталья Якименко 2 09.05.2018 01:14 • Заявить о нарушении
Який чудовий експромт!!! просто СУПЕР!!!
Дякую, дорога дівчинко!)
Ева Сокол 2 09.05.2018 09:39 Заявить о нарушении
Дякую, дорога дівчинко!)
Ева Сокол 2 09.05.2018 09:39 Заявить о нарушении