неначе птахи, що без крил

Хотілось стати навік твоєю-
та не судилось, перетліло,
та й думки потяжеліли,
неначе птахи, що без крил.
Пустим і сірим
себе до болю катувала.
Хотілось жити у любові,
у тремотінні аж до спраги,
постать собі в уяві малювала.
Кохання потай не вчухало,
дороговказом у неволі
по букві слово у кінець
на голку ім'я нанизала.
Гріх перед іконою в молитві
спокутувала денно,
вночі тебе помалу забувала.


Рецензии
Красивая грусть...
"та й думки потяжеліли,
неначе птахи, що без крил."

Очень понравилось, спасибо!

Александр Бирт   10.06.2018 06:20     Заявить о нарушении
Спасибо, Александр за отклик.
Хорошего Вам настроения и удачи во всем.
С уважением и признательностью.

Галина Би-Локур   10.06.2018 07:21   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.