неначе птахи, що без крил
та не судилось, перетліло,
та й думки потяжеліли,
неначе птахи, що без крил.
Пустим і сірим
себе до болю катувала.
Хотілось жити у любові,
у тремотінні аж до спраги,
постать собі в уяві малювала.
Кохання потай не вчухало,
дороговказом у неволі
по букві слово у кінець
на голку ім'я нанизала.
Гріх перед іконою в молитві
спокутувала денно,
вночі тебе помалу забувала.
Свидетельство о публикации №118050807892
"та й думки потяжеліли,
неначе птахи, що без крил."
Очень понравилось, спасибо!
Александр Бирт 10.06.2018 06:20 Заявить о нарушении
Хорошего Вам настроения и удачи во всем.
С уважением и признательностью.
Галина Би-Локур 10.06.2018 07:21 Заявить о нарушении