Травневi грози скоро в вiдгримлять

Травневі грози скоро відгримлять,
І я тихенько прошмигну у літо.
Щоб безкінця і краю малювать,
Писать вірші про нескінченність світу.

Плестиму із кульбабок я вінки.
Нехай по волі річкової хвилі
Пливуть,як швидкоплиннії роки,
Долаючи до тебе роки й милі.

Травневі грози скоро догримлять,
І голос мій нарешті буде чутно,
Ніщо мене не взмозі налякать,
Моя душа занадто самобутна.

Руде волосся вітер розтріпа,
Зелені очі бачитимуть більше.
Із темряви на сонці я сліпа,
Але дивлюсь душею трохи інше.

В травневих грозах утопає чужина,
І рідний край покрещений у зливі.
Туманом стелеться ранкова сивина,
А образ твій в моїх очах щасливих.

Самотня коли навіть не сама,
Виймаю серце і тобі його дарую.
Усе дарма,нажаль уже дарма,
Я на руїнах новий світ будую.

Травневі грози скоро відгримлять,
Проблеми щезнуть наче бульбашки в калюжах.
А я навчуся танго танцювать,
І не дозволю більш себе паплюжить!

Весна розквітла,в небі сотнями зірок,
Що низько тихим дзвоном колисають.
Я вивчила в житті новий урок-
Хто вирішив піти-тих не вертають.

Надежда Солнцева 08.05.18