Марыва ціха спаўзае
Цягне з сабой цішыню,
Сэрца пытанне з'ядае,
Што я пад вечар знайду ...?
Мілыя, любыя вочы,
Ці слоў прывычных рака?
Шчасце сваё супраць ночы,
Смутак пазнаю спаўна?
Хутка таемнасць начная
Нас забірае ў палон.
Вецер заціх - спачывае,
Дзесці збягае наш сон.
Прэч недавер адплывае,
Ў сэрцы буяе любоў,
Ночка так хутка злятае,
Каб адарыць нас ізноў.
* * * 02.05.2018 г.
Оригинал читать здесь:
Нічка так швидко злітає ...
Марево тихо сповзає
З гір у долину сумну,
Серденько туга з’їдає,
Що я надвечір знайду…?
Милі, коханії очі,
Чи збайдужілі слова?
Ніжність твою проти ночі,
Смуток пізнаю сповна?
Хутко мереживо ночі
Нас забирає в полон,
Літній вітрець нас лоскоче,
Десь убігає наш сон.
Сумніви геть відлітають,
В серці буяє любов,
Нічка так швидко злітає,
Щоб повернутися знов…
Жанетта Акимова.
Ночка так хутка злятае...
© Copyright: Анатолий Уминский, 2018
Свидетельство о публикации №118050309869
Свидетельство о публикации №118050309869
Рецензии