Захiд Сонця
Сонце сідає за обрій,
Промінь останній віддав.
Все, як митець у просторі
В іншій красі написав…
Ліс чарівний в дрімоті,
Сріблом ріка лиш тремтить.
Барви вже всі в далині,
Світло ще ледь мерехтить.
Фарби тепер стали інші,
День залишив все собі.
Сутінки стали темніші,
Мов загустіли самі…
Свіжість несе прохолода,
Подиху вітру легкі.
В цьому всьому була згода
Дню перейти до ночі…
Зоряні вже переливи
Сяють ледь-ледь в вишині.
Боже, який же красивий
Захід в такій тишині…
© Copyright: Юра Прокопенко, 2018
Свидетельство о публикации №118050304598
Свидетельство о публикации №118050304598
Рецензии