Роковина

Світлій  пам’яті  дружини
Віри  Павлівни  Божок
 (30.05.1937 -02.05.2017)
                1
Життя  іде  і  дні  минають
Ще  білий  світ  сьогодні  бачу,
Щодня  про  тебе  пам’ятаю,
Часто  молюся  й  гірко  плачу.
Твоя  усміхнена  світлина
Зі  мною  ранок  зустрічає,
В  мобілці  образ  з  домовини
Зорю  вечірню  проводжає.
Сум  і  вдячність,  світла  пам'ять
Вдень  і  вніч  крокують  поруч,
Та  й  так  повік  вже  будуть  з  нами
Чи  то  ліворуч,  чи  праворуч.
                2
Стільки  річниць  у  нас  було:
Твої,  мої,  дитячі,  наші.
Горе  роковину  принесло
Та  сльози  щирії,  гарячі.
В  вирій  життя,  щастя  й  любов,
Радість  і  сміх,  випробування
Пішли  й  їм  не  вернутись  знов
На  тлі  життєвого  смеркання.
Травневий  подих,  перший  крик,
Травневий  вечір  розставання,
Травень  підсумував  нам  рік
В  єдиній  долі  роз’єднання.
                3
В  весну  прийшла  ти  й  відійшла,
В  житті  була  весною  й  літом,
Себе  в  собі  й  в  мені  знайшла,
В  онуках,  правнуках  і  дітях.
Ти  -  сама  віра,  вірність  і  любов,
Відданість  й  порядність  незбагненна,
Людяність  й  жіночість  -  до  основ,
Щедро  обдарованії  небом.
Жертовність  і  готовність  потрясінь
В  ім’я  сім’ї,  взаємного  кохання,
Одна  з  найкращих  в  світі  берегінь
Від  єднання  і  до  останнього  дихання.
                4
Листки  гортаю  спільного  життя,
Події  й  факти  в  нім  перебираю,
Де  щось  не  так  і  маюсь  каяттям,
Минуле  нам  ніщо  не  повертає.
«Віро,  Віро!» -  я  тоді  шепчу,
Твого  портрета  поглядом  торкаюсь,
До  тебе  думкою  весь  час  лечу –
І  прощенне  пробачити  благаю.
Спасибі  дітям  та  онукам,
Що  поряд  завжди  дружно  йдуть
Та,  зменшуючи  біль  розлуки,
Скрашують  земний  мій  путь.
                5
Тож  роковина  вже  вершиться
Та  й  новий  відлік  почала.
Ім’я  твоє  нехай  святиться
Щоб  вічна  пам'ять  в  нас  жила!
   2.05. 2018р.,с. Лозовий  Яр-
              м. Київ