Холодом вітру ночі знову повіють реальні думки
про те, чого ми не хочемо вірити більше в казки,
про те, що вже щастя сховалося за обрій важкої долі.
/Сприйняти все те, що сталося..Що доля була на долоні../
Холодом вітру лютневого зміниться тепер цей час і дні,
Ніжність й тепло сховались навіки уже у грізній пітьмі,
Ніби його так безжально, без дозволу тихо вкрали..
Щастя з тобою...Його завжди було і буде мені так мало..
r810220
Холодом
© Copyright: Рэйнни, 2018
Свидетельство о публикации №118050204804
Свидетельство о публикации №118050204804
Рецензии
