Білими венами, чорними
Пустими стелями,
Відстань намотує знову
Срібними скелями.
Темно-багряними, вільними п'яними,
Не перестали ми -
Знову п'ємо кров
Боже мій, боже мій, боже мій,
Зможемо, зможем ми
знову піднятись на гору -
Тільки б не впасти в море.
Боже мій, боже мій, боже мій,
Ми не запрошені,
Ми не підкошені,
Темними хмарами не вилітали ми,
не доганяли - поки не встали...
Білими венами сіре ми
Заново стелимо,
Поверх долонями, стукотом в скронях
Знову завмерли, та ми не померли ні
Горе нам - горами знову говорим ми,
Згорені, зморені - вільні, нескорені
Ми не замолені на сині повені
боже ні, боже ні, боже ні...
Божевільні
Бiлими венами
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118050109574
Свидетельство о публикации №118050109574
Рецензии