Настрiй... Маргарита Метелецкая

http://www.stihi.ru/2018/05/01/8515


Оригінал:


     О як невагомо світилися свічі !
     Як темрява нишком шукала кути !
     І сльози моє обпікали обличчя -
     Я ревно молилась...Печалився Ти...

     У зшитках сльотаво темніли чорнила -
     Там сум розповзавсь,мов баяна міхи...
     Тривожилось серце. Душа пломеніла.
     Картали пекельно прадавні гріхи...

     В горнятку незвично густішала кава...
     Гамселили бак із сміттям у дворі...
     І музика травня побіжно-ласкаво
     Звучала у гронах бузку в тій порі...

     Пишалася сакура квітом рожевим...
     Тюльпани червоним кричуще цвіли...
     А я - замикалася в колі дешевім
     То туги, то смутку , де Рай не вцілів...

     Де розум гіркотні виплекував зради
     І тиснув безтямно, мов рака клішні...
     І серце спекотне не чуло розради,
     Що Бог надсилав...Маргариті смішній ?..


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


О, как невесомо светились те свечи!
Как тьма потаённо душила мечты!
И слёзы лицо обпекали – не лечит
Со страстью  молитва…Печалился Ты…

В тетрадях распутицы чёрной чернила –
Там грусть расползалась – баяна мехи…
Тревожилось сердце. Душа пламенела,
И давние жгуче карали грехи…

А в чашке престранно сгущался осадок…
Бак с мусором били вдали во дворе…
И музыка мая так бегло и сладко
Плыла из сирени о дивной поре…

И сакура хвасталась розовым цветом…
Тюльпан раскрывал напоказ свой бокал…
А я –  замыкалась, подальше от света,
В тоске и в печали, где Рай не бывал…

Где разум пророчил измены свершенье,
Сжимая без мысли, как рачьей клешнёй...
И сердце в пылу не нашло утешенья,
Что Бог посылал…Маргарите смешной?..


Аватар Автора оригинала