Мамо, пробач, що дорослою стала так рано,
Я випила з'нову чужі океани
і знову втікаю - зализую рани,
До тебе додому.
Мамо, пробач, що так часто вбивала словами,
Щоразу втікала кудись вечорами,
У тишу кричала новими рядками,
збираючи втому.
Мамо, я знаю, колись ми потрапим до раю,
Ми знайдемо там свою рідну зграю,
І я знову тихо тобі зіграю,
Тільки не плач.
Мамо, пробач, що я знову збиваюсь з дороги,
І знов оббиваю чужі пороги,
Слова твої стали мені пророчі.
Витри очі,
Мамо, я скоро до тебе вернуся додому,
Ми сядем на кухні, збираючи втому,
І знову з тобою про все поговорим,
скоро
Мамо
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118050107355
Свидетельство о публикации №118050107355
Рецензии