Чуєш мене?
Не мовчи, дай мені знак.
Переважно ми, неосяжними
Стежками, як стяжками
Сходимось в такт.
Безоднями безмежними,
Холодними й бентежними
словами, своїми руками
Кудись на край...
Не відпускай
Мене.
Мені так холодно самій
В безодні померлих мрій,
Де був зі мною ти...
Не відпусти.
Тримай мене
Мені так боязно на дні,
Де серед сотень пустих днів
не загубились ті,
Де навіть в безвісті
ти.
Чуєш мене?
підіймай свій білий стяг.
Переважно ми необачними
Містками, як пастками
сходимось в такт.
Безоднями безмежними,
Холодними й бентежними,
Губами твоїми, руками...
Кудись на край.
Не відпускай
Мене.
Мені так холодно самій,
В безодні померлих мрій,
Де знов зі мною ти.
Не відпусти.
Тримай мене.
Мені так боязно на дні,
Де серед сотень порожніх днів
не загубились ті,
Де навіть в безвісті
ти
Чу ш мене
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118050103835
Свидетельство о публикации №118050103835
Рецензии